[:ua]

Чого чекати від життя після ампутації? Як пройде реабілітація після протезування? Скільки потрібно часу, щоб навчитися ходити на протезі? На що схоже життя з очним протезом? У людей, які проходять цей шлях, завжди багато запитань. Найголовніше пам’ятати, життя після ампутації можливе. А його якість в багато чому залежить від вас. 

Що буде після операції?

Відразу після ампутації розпочнеться період відновлення. І головне пам’ятати, що відновлення буде складатися із двох рівнозначних частин – фізичного та емоційного. 

Безумовно, навчитися ходити, повернутися до звичайних справ і роботи – важливе завдання, але відновитися психологічно – не менш важливо. 

Після операції більшість пацієнтів відчувають цілу гамму важких емоцій. Найрозповсюдженішим є відчуття горя та втрати. Ось основні причини такого стану:

1. Звикання до відсутності кінцівки
2. Звикання до відсутності функцій кінцівки
3. Загальна адаптація до нового образу свого тіла

Не менш впливовим можна вважати соціальний фактор. Пацієнти часто уявляють, як інші люди дивляться на їх нове тіло, і впоратися з цими думками буває досить важко. Дослідження, наприклад, життя з очним протезом показують, що більшість людей важче переживають втрату ока, чим втрату зору. Тобто втрата функції сприймається не так болісно, як зміна зовнішнього вигляду.  

Ще одним фактором, який впливає на важкість переживань, може бути раптовість травми та ампутації. Людина, яка втратила кінцівку на війні, може важче переживати ситуацію, ніж людина з такою самою ампутацією, яка стала наслідками діабету. 

Спектр емоцій після операції також може бути дуже різний. Від пригніченого стану і почуттів розчарування до важкої депресії й суїцидальних думок. 

Багато пацієнтів проходять через період заперечення, не бажають прийняти ампутацію як реальність. Вони можуть переживати наслідки посттравматичного стресового розладу, не визнають, що їх життя змінилося й часто відмовляються від допомоги.

Відмовлятися від допомоги ні в якому випадку не можна. 

Прийміть той факт, що реабілітація після протезування – це командна робота. Так, ніхто не докладає більше зусиль ніж ви, і ні від кого не залежить більше, ніж від вас. Але залишатися наодинці не можна. Лікарі, терапевти, протезисти, родичі, друзі, члени груп підтримки – всі вони члени вашої команди. І ви можете впливати на склад цієї команди та на участь кожного учасника. 

Намагайтеся оточити себе людьми, з якими зможете бути відвертими. Чесно розповідайте про свої почуття та очікування. Оголошуйте кожну наступну ціль вашої реабілітації. Повідомте, наприклад, що наявною ціллю є самостійне пересування по кімнаті або спуск сходами. Вони підтримають вас на кожному етапі, а також допоможуть у визначенні невеликих досяжних цілей, таких як самостійне вставання або користування ножем і виделкою, якщо це, наприклад, реабілітація після ампутації пальців рук.

Чому все залежить від вас?

Від вас залежить якщо і не все, то дуже й дуже багато. Як би не хотіли підтримати вас рідні й друзі, якими б професіоналами не були терапевт і протезист, тільки від вашого настрою залежить результат. Багаторічні дослідження показують, наприклад, що незалежно від важкості травми, сильне бажання ходити призводить до бажаного результату. Пацієнти долають будь-які фізичні труднощі, а внутрішня мотивація – найголовніший фактор успіху у реабілітації після протезування.

Продовжуйте сприймати своє коло спілкування як єдину команду. Дотримуйтесь інструкцій спеціалістів і ставте багато запитань. Намагайтеся не витрачати свій час з членами команди на пошук виправдань і пояснень, чому досягнення цілей неможливе. У кінцевому результаті, успіх буде результатом вашої сили волі й докладених вами зусиль. Тому збирайте інформацію. Не мовчіть, якщо чогось не розумієте. Чим більше корисної інформації ви отримаєте, тим активнішими зможете бути у своєму прогресі.

Читайте спеціалізовані сайти й блоги. Відшукуйте інформацію, яка відноситься саме до вашого типу травми й протезування. Ось для прикладу простий список порад, який може стати корисним під час реабілітації після ампутації пальців рук. Використання таких порад не вимагає з боку пацієнта додаткових зусиль, і може значно спростити й полегшити період відновлення. 

Реабілітація після ампутації пальців рук. Ідеї як досягти більшого

1. Намагайтеся вдягатися і роздягатися самостійно 

Замініть ґудзики на липучки. Сьогоднішній асортимент одягу і взуття дозволяє зупинитися на варіантах, які значно спрощують процес користування. Щодо взуття, то окрім липучок сьогодні існують моделі зі спеціальними шнурівками, які зручно зав’язувати однією рукою.

2. Ви можете готувати самостійно

Використовуєте спеціальні пристрої для відкривання банок та консервів. Також зверніть увагу на спеціальні дошки для нарізання і рубання продуктів. Крім того, існує багато пристроїв, пристосованих для використання однією рукою. Виделка-ніж, наприклад, спрощує процес приймання їжі й робить його більш комфортним.

3. Повертайтеся до улюбленої роботи

Якщо ви звикли працювати за комп’ютером, зверніть увагу на списки гаджетів, які полегшують цей процес. Існують, наприклад, комп’ютерні клавіатури, створені спеціально для людей з однією рукою.

Життя з протезом ноги

Якщо реабілітація після ампутації пальців рук більшою мірою пов’язана із поверненням до щоденних рутин, то життя з протезом ноги – це у першу чергу здобуття нових навичок ходіння і труднощі пов’язані із цим процесом. Ходити на протезі значно важче, ніж без нього. Багато пацієнтів, особливо на перших етапах реабілітації, кажуть, що використовувати милиці – кращий варіант, ніж використання протеза. Але з часом наполегливість у навчанні й тренуваннях дається в знаки, і протез дозволяє таким людям долати значні відстані та повернутися до повноцінного життя. 

Процес реабілітації може бути дуже різним і залежить від психологічного стану пацієнта, його готовності докладати зусиль, а також характеру травми й виду протеза. 

Протез нижче коліна забезпечує більшу стабільність та можливість зберігати баланс, оскільки ампутація не зачепила колінний суглоб. Мозок краще адаптується до такого пересування, а тіло легше витримує вагу і призвичаюється до нових рухів. 

Реабілітація після протезування вище коліна – завжди важчий процес. У вашому протезі буде штучний колінний суглоб. Це необхідно для того, щоб ви відчували більшу стабільність і могли краще розподіляти навантаження. Але вчитися ходити на такому протезі важче і частіше на перших етапах навчання призводить до падінь. Пацієнтам з таким типом протезів потрібно більше використовувати ходунки й милиці для того, щоб відновлювати свою впевненість і рухливість. 

Скільки потрібно часу, щоб навчитися ходити на протезі

На це питання не може бути точної відповіді. Багаторічна практика доводить, що більшість людей можуть навчитися ходити у термін п’яти місяців після ампутації. Але існує багато випадків, коли може знадобитися значно більше часу. Так само фіксуються історії пацієнтів, які, наприклад, опановують основні навички ходіння при ампутації вище коліна вже за три тижні. Як правило вони пов’язані з самодисципліною й тривалими, від чотирьох годин, щоденними комплексами тренувань.

Що, окрім наполегливості, знадобиться під час навчання?

1. Активно беріть участь у процесі підгонки

Підгонка протеза – один із найважливіших процесів на перших етапах реабілітації після протезування. Чим комфортнішою й надійнішою буде посадка, тим ефективніше ви зможете контролювати свої рухи, й тим легше проходитиме процес навчання. 

Завжди діліться інформацією з протезистом про зміни у відчуттях, повідомте йому про появу дискомфорту або інших проблемах. Завдання спеціалістів – реагувати на ваші відчуття, і тим самим допомогти вам призвичаїтися до носіння протеза. 

2. Вчіться розподіляти вагу

Обов’язковий етап навчання – використання паралельних брусів. Підтримка необхідна, оскільки ми боїмося навантажувати протез, переносити на нього вагу свого тіла. Не переймайтеся, якщо будете використовувати бруси, як вам здаватиметься, дуже довго. Це найважливіший етап – навчитися розподіляти вагу тіла під час ходіння. Як тільки ваш мозок звикне до нових обставин, а м’язи почнуть кріпнути, ви автоматично почнете покладатися на бруси менше. 

Почніть з опори на обох руках, з часом ви помітите, що опираєтесь дедалі менше, доки не навчитеся пересуватися із мінімальною підтримкою верхньої частини тіла.

Зрозуміло, що цей етап, скоріше за все, буде довшим для пацієнтів, які перенесли ампутацію колінного суглоба. І, як правило – іще довшим для тих, хто проходить реабілітацію після двосторонньої ампутації.

3. Балансуйте

Вміння тримати рівновагу теж вимагатиме часу. Ваш мозок буде фіксувати відсутність звичних механізмів, які раніше відповідали за баланс тіла. Десятки й десятки м’язів й суглобів пальців ніг, стопи та щиколотки раніше допомагали з рівновагою. Тепер будуть створюватися нові ролі, додатково розвиватимуться м’язи, які тепер братимуть на себе функцію балансу. Спочатку для тренування цих м’язів ви будете витрачати свідомі зусилля. Потім все буде робитися автоматично.

4.   Не поспішайте

 Скільки потрібно часу, щоб навчитися ходити на протезі? Як тільки ви будете готові, ви це відчуєте. Пацієнти розповідають про прилив сил і внутрішнє збудження, яке передує самостійному ходінню. 

Далі робіть все повільно. Витратьте час на те, щоб навчитися стояти. Ваше тіло повинно знайти новий центр рівноваги. Це важливо для майбутніх успіхів. 

Повторюйте вправи зі стоянням знову і знову. Ваша мета – не докладати свідомих зусиль. Запорука успіху – це неусвідомлена стабільність, без якої неможливий подальший прогрес. 

Після того, як стабільність буде досягнена, робіть по одному кроку за раз. Зосередьтеся на цьому процесі. Слідкуйте за роботою м’язів і рівнем вашого комфорту. Комфорт весь час буде підвищуватися аж доки ви не почнете долати великі відстані. 

Що далі?

Життя з протезом ноги – це постійне вдосконалення. Практично при будь-якій травмі можна повернутися до свого життя та улюблених занять. Тому не зупиняйтесь!

Після того, як ваше ходіння стало впевненим, а балансування не вимагає усвідомлених зусиль, опануйте декілька нових навичок.

1. Балансуйте на одній нозі
2. Балансуйте палицею на руці стоячи на місці
3. Ходіть по різним поверхням. Пробуйте ходіння по нерівним ділянкам, по килиму, переступайте бордюри
4. Повторюйте вправу “Посадка і висадка з автомобіля”
5. Спробуйте впасти й піднятися
6. Переносьте різні предмети під час прогулянки

Переконайтеся, що ви дбаєте про свою безпеку кожного разу здобуваючи новий досвід. При необхідності використовуйте милиці, просіть про допомогу інших людей та робіть перерви на відпочинок.

Життя з очним протезом

Після встановлення кулеподібного очного імпланту фахівець із протезування очей робить воскові відбитки передньої частини очниці. Після цього виготовлюється індивідуальний змінний протез ока, який буде прилягати до очного імплантату.

Життя з очним протезом має декілька особливостей. Потрібно дотримуватись правил гігієни, зберігати обережність та не ігнорувати можливі психологічні виклики, які часто супроводжують таких пацієнтів.

• Гігієна

Отримайте вичерпну консультацію у свого лікаря. Мити штучне око потрібно щодня. Не використовуйте для цього проточну воду. Сядьте за стіл, розстеліть м’який рушник і поставте невелику тарілку з теплою водою. Можете використовувати фізіологічний розчин, такий, як використовується для контактних лінз. 

Якщо ви страждаєте від відчуття сухості очей, використовуйте очні краплі та спеціальні мазі.

• Заходи безпеки

Використовуйте спеціальні захисні окуляри для занять контактними видами спорту або ігор з м’ячем. Ви також можете відвідувати сауни, але уникайте різкого перепаду температур. Використовуйте захисні окуляри для відвідування басейну. 

Як правило, носіння очного протеза не накладає додаткових обмежень на роботу. Використовуйте очні краплі під час роботи за комп’ютером, щоб уникнути відчуття сухості.

• Психічне здоров’я

Психічний стан та емоційні переживання, як правило, є найсерйознішими викликами для людини, яка починає життя з очним протезом. Не ігноруйте свої переживання, звертайтеся за професійною допомогою та відвідуйте групи підтримки. 

Життя після ампутації – виклик і новий досвід

Життя після ампутації неминуче пов’язане із періодом реабілітації, звиканням до протеза й опануванням нових навичок. Багато пацієнтів проводять зміни пов’язані з харчуванням, захопленнями та щоденними звичками. Часто вони мають вирішальний вплив на якісні складові життя та успіх реабілітації.

1. Здорові звички

Намагайтеся висипатися і займатися спортом. Ваш фізичний стан має вирішальне значення для успіху. Докладайте зусиль для того, щоб збалансовано харчуватися і вживати здорові продукти. Це забезпечить вас необхідною енергією і поживними речовинами, необхідними для одужання.

2. Слідкуйте за вагою 

Посадка гнізда протеза  може змінюватися залежно від вашої ваги. Слідкуйте за харчуванням і втратою енергії. На перших етапах реабілітації ви, скоріше за все, будете менш активні, ніж зазвичай. Але разом зі звиканням до протеза ваша активність відновиться.

3. Відвідуйте фізіотерапевта

Не нехтуйте візитами до фізіотерапевта. Він допоможе зосередитися на стимуляції потрібних груп м’язів та збалансованому розвитку тіла. Робота з фізіотерапевтом вимагатиме зусиль з вашого боку, але результат виправдає всі труднощі.

4. Поверніться за кермо

Якщо до ампутації автомобіль був частиною вашого життя, докладіть зусиль, щоб повернутися до водіння. Проконсультуйтеся з лікарем щодо можливості та протипоказань. Водіння дає відчуття незалежності й позитивно впливає на загальний емоційний стан.

5. Спробуйте щось нове

Нові захоплення допомагають працювати з емоціями та легше переносити процес реабілітації. Це може бути спорт або творчі заняття такі як малювання чи гра на музичному інструменті.

Читати далі

---

Гру 24, 2022

Блог

Посттравматичний стресовий розлад у військових

Лис 03, 2025

Навчання

Тренінг для психологів

[:]

[:ua]

Технології протезування постійно розвиваються. І якщо раніше ми вели мову про протези рук чи ніг, які лише зовні нагадують справжні кінцівки, то сьогодні можемо говорити про вражаючий функціонал і можливості. 

Види протезів кінцівок

В сучасному протезуванні кінцівок найбільша увага приділяється потребам пацієнта та його адаптації до нового стилю життя. В залежності від потреб розрізняють наступні види протезів кінцівок:

1. Післяопераційний протез

Необхідний на самому початку реабілітації та звикання пацієнта до нового тіла. 

2. Початковий протез

Використовується на завершальному етапі реабілітації, коли рана вже загоїлася, а набряк спав.

3. Підготовчий протез

З його допомогою пацієнт вчиться виконувати щоденні справи та найбільш необхідні рухи. Це важливий етап прийняття самої ідеї нового життя з постійним носінням протеза.

4. Повний протез

Це і є повноцінний протез для довгострокового використання. Саме про нього йде мова, коли лікарі кажуть про виготовлення протезів, здійснення комп’ютерних замірювань та підготовку гіпсового зліпка. 

5. Спортивний протез

Існують протези для бігу, стрибків, альпінізму, плавання, їзди на велосипеді, важкої атлетики. Є можливість також обрати одне з “комплексних рішень”, наприклад, протез для зимових видів спорту. Як правило, спортивний протез має особливі характеристики щодо міцності, легкості, амортизації. 

В залежності від способів протезування розрізняють:

1. Протези верхніх кінцівок

Сюди входять протези рук та кисті.

2. Протези нижніх кінцівок

Це можуть бути протези для ніг або стопи.

Можливості сучасних протезів рук

Після протезування руки або кисті пацієнти часто повідомляють про покращення їхнього психологічного стану. Вони помічають, що їм тепер краще пасує одяг, підвищується самооцінка. Такі люди почувають себе впевненіше у трудовому колективі й родинному колі. Окрім естетичних функцій сьогоднішні технології протезування дозволяють відновити функціонал кінцівки, виконувати складні рухи, повернутися до побутових справ і навіть професійної діяльності.

Сьогодні можна виділити механічні протези рук, біонічні протези, гібридні та спеціальні.

1. Механічні протези 

Такі протези рук ще називають тяговими. Людина можу керувати протезом, посилаючи сигнали від уцілілих частин кінцівки. Зараз це найпопулярніший серед способів протезування, в першу чергу через його доступність та широкі можливості. Крім того, такі протези не вимагають багато часу на адаптацію та звикання. 

2. Біонічні протези

Рухати пальцями, або згинати руку у суглобі тепер можна за допомогою біонічних протезів. Вони значно дорожчі, але здатні відтворювати навіть дрібну моторику. Так само як і механічні протези, вони використовують напруження уцілілих частин кінцівки, але сигнал надходить не від самої кінцівки, а напряму від головного мозку.

3.  Гібридні протези

Це поєднання біонічних протезів із механічним. Для рухів з великою амплітудою використовується тяговий принцип. Для більш точних рухів – принцип роботи біонічних протезів.

4. Спеціальні протези

Не зважаючи на розвиток сучасних технологій протезування, спеціальні протези не втрачають своєї актуальності. Зовні це виглядає як приймальна гільза з можливістю заміни кисті. Змінні частини протезів дають можливість вести професійну діяльність або займатися окремими видами активності. Наприклад, тримати інструменти, або захоплювати спортивні снаряди. Основна частина протеза зі змінною гільзою, як правило працює на тяговому принципі. 

Н3 = Види протезів ніг

Багато залежить від того, чи потрібен пацієнту протез вище або нижче коліна. За цією ознакою розрізняють:

1. Транстибіальний протез

При ампутації та протезуванні пацієнту вдається зберегти власний колінний суглоб. Такий протез як правило не рухається. Найважливішим тут є з’єднання розетки протеза із вцілілою частиною кінцівки. 

Чого можна чекати від сучасного протезу нижче коліна:

• Зручність

Протез не повинен натирати або чинити інший дискомфорт. Він не може ковзати, але не повинен бути надто тугим.

• Достатній діапазон руху

Всі види протезів ніг забезпечують безболісність використання протезу. На будь-якому відрізку руху ви не повинні відчувати болю. Тут багато чого залежить ще від етапу вимірювання та виготовлення моделі майбутнього протезу. Лікар протезист має правильно розрахувати як розміри, так і вагу майбутнього виробу для того, щоб відчуття пацієнта були якомога ближчими до природних.

• Взаємодія зі шкірою

Які б способи протезування не використовувались, ваша шкіра не повинна страждати. Будь-які висипання, пухирі чи пошкодження вимагають реакції медиків. Важливо, щоб пацієнт не переносив ці відчуття мовчки. Обов’язково слід повідомити протезиста, і він внесе необхідні корегування. В окремих випадках проблеми зі шкірою під час використання протеза можуть свідчити про те, ще вимірювання або виготовлення моделі відбулося з помилками. Тоді лікарем може прийматися рішення про заміну протезу. 

2. Трансфеморальний протез

При сучасному протезуванні кінцівок можливе виготовлення моделей, які використовують рухомі колінні суглоби. Такі вироби дорожчі й складніші у виготовленні та процесі адаптації. Але з часом дозволяють пацієнту отримати більш якісне і активне життя. Колінні суглоби оснащуються системами фіксації стабільності, які своєю чергою  активуються вручну або за допомогою ваги пацієнта. Окремі вимоги у виготовленні та моделюванні протезних колін у спортивного протеза. Вони мають витримувати додаткові навантаження, а також можуть обертатися відразу по кількох осях. 

Види протезів ніг в залежності від технології:

1. Екзоскелетний протез

Простіший варіант, який зовні може нагадувати природну кінцівку. Виготовляється з пластику, його стінки забезпечують міцність і косметичну форму. Надійний, але менш функціональний, ніж ендоскелетний протез.

2. Ендоскелет

Протез із трубчастою структурою. Виготовляється із передових сучасних матеріалів. Дорожчий, але функціональніший, може краще пристосовуватися до потреб і очікувань пацієнта.

Виготовлення протезів

Якщо в минулому всі види протезів кінцівок виготовляли в основному із дерева або металу, зараз з’явилися нові матеріали. Передусім це сучасні пластики та композити з вуглецевого волокна. Протези стали легшими, керованішими та міцнішими. 

Сучасні електронні технології суттєво вплинули на функціонал. Протези для ніг і рук стали не просто більш керованими. Тепер вони вміють автоматично адаптуватися для виконання певних завдань, таких як захоплення предметів або ходьба.

Не зважаючи на прорив у технологіях, сьогодні не можливо виготовити тисячу однакових протезів і допомогти тисячі різних пацієнтів. Індивідуальний підхід до кожного пацієнта – те, що залишилося від початку історії протезування. 

Кожна ампутація унікальна. Тому унікальним є і кожен протез. Його підганяють враховуючи особливості пацієнта, а лише потім виготовляють.  

Цим займається лікар-протезист. Його завдання підігнати протез для кожного окремого випадку. Такий лікар мусить використовувати свої знання відразу в кількох сферах. Він працює не лише з людським тілом, але й з сучасними технологіями. Тому сучасних протезистів можна назвати спеціалістами і в інженерії, і в анатомії з фізіологією.

Етапи виготовлення протезів:

1. Вимірювання

Вимірювання може розпочатися іще до операції. Власне, так завжди відбувається, коли це можливо і якщо операція нетермінова. Протезисти вимірюють тіло пацієнта, щоб можна було визначитися з розміром протеза, і, якщо даних достатньо розпочинати процес виготовлення. Після своїх маніпуляцій лікар-протезист обов’язково зустрічається із хірургом, який проводитиме ампутацію для того, щоб обговорити деталі майбутньої операції. 

2. Гіпсовий зліпок

Після операції чекають кілька тижнів – потрібно, щоб рана загоїлася, а набряк спав. Потім із залишкової кінцівки роблять гіпсовий зліпок. І ця форма буде слугувати шаблоном для виготовлення протеза. Останні десятиріччя проводять також додаткові цифрові вимірювання. Враховують структуру залишкової частини кінцівки. Важливе розташування будь-яких м’язів, сухожиль або кісток. Так само як і стан шкіри пацієнта. Після отримання усіх необхідних даних відбувається виготовлення протезів та розпочинається період адаптації та фізіотерапії. 

3. Корегування

Етап, який йде одночасно з фізіотерапевтичними заняттями пацієнта і потім продовжуються все життя.

Навчитися жити з протезом, ходити на протезі для ноги – непросте завдання. Йому присвячена фізіотерапія після встановлення протеза. Лікар протезист уважно слідкує за ходою пацієнта, за виконанням пацієнтом щоденних побутових завдань, і при необхідності вносить корективи.

За кілька місяців після операції залишкова кінцівка як правило зменшується. Це відбувається через те, що зменшується набряк, м’язи атрофуються або просто втрачають розміри через недостатнє використання. Відповідно зменшуватися має і гніздо розетки протеза. 

Цей процес буде продовжуватися і далі. Форма і розміри залишку кінцівки будуть змінюватися, а протези виходити з ладу. Лікар протезист буде слідкувати за ситуацією під час регулярних прийомів, при необхідності буде здійснювати корегування або заміну протеза. 

Read next

---

Тра 03, 2023

Відео

Тренінг Superhumans x Ottobock

Тра 11, 2023

Прес-реліз

Superhumans Center expands services to children in Ukraine through donation from H.M. Queen Silvia’s Foundation – Care About the Children

[:]

[:ua]

Що варто знати, як діяти й куди звертатися

Я відчуваю біль від новин і втраченого життя, боюся за своїх дітей і майбутнє, постійно перебуваю у нервовій напрузі й не маю сили сподіватися на краще. У мене те, що називають ПТСР? Чи так і має бути?

Ознаки ПТСР

В першу чергу, варто розуміти, що навіть якщо у Вас ПТСР – це абсолютно нормально. Ненормальними як раз є ті події та чинники, які його спровокували. За визначенням, Посттравматичний Стресовий Розлад – це нормальна реакція психіки на ненормальні події. 

До того ж якщо ви знаходите у своєму стані основні симптоми ПТСР, ви необов’язково стали жертвою стресового розладу. Всім нам важко під час війни, але всі ми сприймаємо одні й ті ж події по-різному. Багато чого буде залежати від попереднього життєвого досвіду та психічного стану, пережитих травм, генетичних особливостей. 

На що обов’язково потрібно звернути увагу:

1. Ознаки ПТСР, пов’язані із повторенням

Ви не можете відпустити травматичну подію, переживаєте її знов і знов. До того ж у прямому сенсі “переживаєте” – присутні й емоційні й фізичні відчуття. Може пришвидшитися пульс, виступити піт, заболіти живіт. Запустити черговий флешбек здатен будь-який предмет, пов’язаний із травмою, запах чи звук. А може взагалі починатися без очевидної причини. У цих випадках спусковими гачками стають власні думки та внутрішні переживання. 

Тривожні та нав’язливі думки – самі по собі симптом. Буває, що повного занурення у фізичний та емоційний стан не відбувається, але травматичні думки й образи неможливо контролювати.

Також не варто забувати про сни й нічні кошмари. Повторне переживання травматичних подій можливе і під час сну. 

2.  Ознаки ПТСР, пов’язані з уникненням

Ви уникаєте окремих людей чи місць, конкретних розмов – всього, що може нагадати вам про травматичний досвід. 

Сюди ж відноситься намагання по максимуму ущільнити робочий графік, бажання весь час бути зайнятим. Зануритися у роботу, волонтерство, допомогу іншим – будь-який варіант, аби лише не повертатися до важчих думок і переживань. 

Найгіршим випадком тут може бути уникнення за допомогою алкоголю та наркотичних речовин. Короткостроковий ефект загрожує більшими проблемами. 

Одним з основних симптомів ПТСР, пов’язаною з уникненням, може бути й стан емоційного заціпеніння або відрізаності від ваших почуттів. У найбільш найтяжчих випадках – відчуття відриву від тіла та оніміння.

3.  Ознаки ПТСР, пов’язані із нервовістю

Як проявляється ПТСР? Ви завжди очікуєте на небезпеку, раптом стаєте дратівливими або переживаєте спалахи гніву й агресії, погано засинаєте і взагалі недобре спите. Часто буває враження, що ви “на межі”. Від напруги й необхідності постійно “бути напоготові” не можете зосередитися навіть на простих повсякденних справах. Можуть бути панічні атаки, а в деяких випадках – саморуйнування, необачна необережна поведінка, спроби завдати шкоди собі та своєму здоров’ю.

4.  Ознаки ПТСР, пов’язані із настроєм

Ви вже не завжди пізнаєте себе, почали відноситися до себе по-іншому. Так само інакше відноситеся до людей і навколишнього світу. Нікому не варто довіряти, безпечних місць у світі не існує. Відчуття страху, гніву та смутку неможливо побороти. 

Найважче із почуттям провини. Провина може бути не пов’язана із травматичною подією, а може й зосередитися на травмі. При цьому не важливо, як все відбувалося у реальності. Спогади про травму можуть спотворюватися у вашій уяві та ще більше провокувати негативні емоції.

З позитивними емоціями навпаки проблема. Навіть якщо прийняти вольове рішення і примушувати себе відчути щастя або задоволення – такий експеримент може виявитися невдалим. Пацієнти, які проходять терапію під час ПТСР, скаржаться, що хорошу емоційну палітру начебто “відключили”. Тоді як негативні емоції завжди чекають напоготові.

Основні симптоми ПТСР у рідних та знайомих

Розпізнати основні симптоми ПТСР в інших людей складніше. Люди, які пережили катастрофічні події, не завжди охоче йдуть на контакт, бувають проблеми зі спілкуванням. До того ж ви не маєте доступу до їх снів, думок та страхів. Як проявляється ПТСР зовні, на що варто звернути увагу?

1. Поведінка

Людина почала часто запізнюватися, а раніше такого не відбувалося. З нею постійно щось трапляється, можуть бути зовсім незначні неприємні інциденти: невеликі травми, забої.

2. Емоції

Може втрачатися інтерес до роботи або навчання. Речі, які раніше цікавили, зараз забуті або викликають набагато менше ентузіазму. Людина явно не може сконцентруватися на якій діяльності. Часті зміни настрою, дратівливість, гнів, сум. 

3. Спілкування 

Допомога при ПТСР ускладнюється ще і змінами у спілкуванні. Вас майже напевне не будуть слухати, всі розмови зводитимуться до того, що “все погано, а буде іще гірше”. Від майбутнього такі люди рідко очікують гарних подій, а від лікування ПТСР – тільки розчарування. 

4. Основні фізичні симптоми ПТСР

Також зверніть увагу на фізичні прояви. Задишку, якої раніше не було. Різкі судомні рухи кінцівками, м’язами обличчя або шиї. Скарги на болі в животі й т.ін.

Як допомогти людині з ПТСР

Лікування ПТСР – тривалий процес. Часто він вимагає більше часу, ніж можна було сподіватися. Крім того, багато хто з нас та наших близьких до останнього відкладає звернення за кваліфікованою допомогою. Сподіваємося, що впораємося самотужки. 

Зволікати не варто й за можливості завжди потрібно звертатися до спеціаліста. Але допомогти собі у процесі, дійсно, можливо. Майже у половині випадків можна впоратися самостійно, якщо травма не була надто важкою. Що варто робити, як допомогти собі або близькій людині?

1. Спілкуйтеся

Поговоріть з близькою людиною, яка пережила травматичну подію. Або знайдіть для спілкування когось, кому довіряєте, якщо допомога при ПТСР потрібна особисто вам. Можливість довіряти співрозмовнику у такому випадку визначальна. Часом допомагає розмова з людиною, яка має схожий досвід. Але тут слідкуйте за своїми відчуттями. Можливо, таке спілкування краще буде проходити при підтримці спеціаліста. 

2. Поверніться до рутин

Поверніться на роботу, на навчання, у колектив. Поверніть дитину у школу або дитячий садок. Запропонуйте близькій людині відновити свої заняття до війни. 

Якщо повернення до старих рутин неможливо, придумайте собі нові. Якщо не маєте можливості працювати, займіться освітою, волонтерством, допомагайте іншим. 

Головне створити у результаті стійкий і зрозумілий розклад, якого ви будете дотримуватися. Жити із постійними справами – нормально. І ця нормальність буде позначатися на вашому самопочутті.

3.  Спорт і харчування

Слідкуйте, щоб ваш новий розклад включав спорт. Регулярні фізичні вправи вплинуть на ваш настрій та покращать сон.

Як допомогти людині з ПТСР – запросіть її на пробіжку. Користь бігу давно доведена. Він дає змогу впоратися зі страхом та формує у нашому сприйнятті відчуття безпеки. Погодьтеся, такий вплив важко переоцінити. 

Щодо харчування, то тут все як зі спортом – намагайтеся харчуватися регулярно. Це важливо для вашого самопочуття. 

4. Ще раз спілкуйтеся

Будьте серед людей. Використовуйте кожну можливість для спілкування або простого перебування з іншими. Між роботою вдома та роботою в офісі, обирайте офіс. Замість того, щоб приготувати горнятко кави вдома, випийте її на вулиці. Люди поряд подарують вам відчуття підтримки.

5. Спробуйте спеціальні техніки

Ось що може допомогти розслабитися. Йога, медитація, прослуховування музики (музикотерапія), малювання та створення інших об’єктів мистецтва (арттерапія), садівництво, бойові мистецтва. 

Всі ці техніки – не обов’язково панацея. Але будь-яка з них може стати панацеєю саме для вас. Лікування ПТСР  має тривалу історію. І приведені вище варіанти – це методи, які найчастіше спрацьовували для інших пацієнтів. Стали у пригоді для когось – можуть знадобитися і вам. 

6. Вам стане краще

Повторюйте це собі знову і знову. Це добра допомога при ПТСР. Помічайте все хороше, що з вами відбувається. Якщо сьогодні ви поспали краще, ніж учора, подумки відсвяткуйте цю подію. З’явився апетит? Захотілося розпочати нову справу? Все це приводи для святкування і розуміння того, що ви рухаєтеся у правильному напрямку. Головне переконати себе – все буде добре й ви на шляху до одужання.

Лікування ПТСР

Навіть якщо ви знаєте, як проявляється ПТСР та розумієте, як допомогти людині з ПТСР, звернення за кваліфікованою допомогою – це правильне рішення. 

Існують різні рекомендації щодо термінів, коли звернення до спеціаліста вже конче необхідне. Від чотирьох тижнів, які пройшли від травматичної події,

й не відбулося покращення. До шести місяців.

У багатьох випадках, кваліфікована допомога вимагається невідкладно, і зволікати не можна взагалі. Це стосується військових після бойових дій. Цивільних на лінії фронту та після окупації. Жертв ракетних бомбардувань і так далі. Але нагадуємо, що всі ми страждаємо від цієї війни, але кожен переживає катастрофічні події індивідуально. Багато військових можуть впоратися без терапії після бойових дій. І багатьом людям із відносно безпечних регіонів потрібна невідкладна допомога. Всі ми різні й це нормально. 

Основне правило. Бачимо, що стає гірше – звертаємося до спеціаліста. 

Не варто, до речі, боятися, що лікування зосередиться на виписуванні медичних препаратів та розрахуванню їхніх дозувань. Так не буває. При лікуванні Посттравматичного Стресового Розладу першочергова увага надається терапії. 

Один із варіантів отримання кваліфікованої допомоги – звернутися до свого сімейного лікаря. І той скерує вас до профільного фахівця. При виборі фахівця самостійно, важливо обрати того, який спеціалізується на лікуванні саме пацієнтів із ПТСР. Вони проходять спеціальне навчання та отримують профільний сертифікат. 
Іще один варіант – звернення до спеціалізованого центру. Такого як Superhumans. Він спеціально створений для допомоги постраждалим від війни. Й спеціалізується на протезуванні, реконструкції та лікуванні ПТСР.

Read next

---

Лип 23, 2024

Новини

Новий етап французько-української місії

Сер 10, 2023

Новини

В Superhumans Center провели екскурсію на кріслах колісних для власників великого бізнесу

[:]

[:ua]

Одним із наслідків бойових дій є посттравматичний синдром у військових. Як правило, такі військовослужбовці перебувають в постійній напрузі, очікують нових загроз, вибухів, в будь-який момент готові до небезпеки. Інша крайність – емоційне заціпеніння, відірваність від реальності й щоденних подій, відсторонений погляд на себе і своє життя. 

Багато хто з військових не вірить, що колись зможе почувати себе нормально. Але це не так, відновлення можливе. Терапія та реабілітація вимагає часу, але вона ефективна. І тут вам допоможуть профільні фахівці медичного центру Superhumans та інших спеціалізованих установ. Та не менш важливо самотужки опанувати дієві інструменти відновлення. Вони вам знадобляться і після повного видужання для досягнення вже нових цілей та налагодження більш збалансованого ритму життя. Тож слідуйте рекомендаціям щодня і прогрес не забариться. 

Чому при посттравматичному синдромі у військових радять фізичні вправи

При лікуванні ПТСР у військових завжди радять фізичні навантаження. Навіть якщо ви ще не звернулися за допомогою і не проходите терапію, заняття спортом, ходіння – те, що ви можете прямо зараз. 

Біг, плавання, футбол, гімнастика будуть спалювати адреналін. Крім того, вивільняються ендорфіни, а це автоматично покращує настрій та загальне самопочуття. 

Яку б фізичну активність ви не обрали, спробуйте зосередитися на рухах. Це обов’язкова умова – потрібно перемкнути вашу зосередженість з думок на фізичні відчуття. Якщо ви бігаєте або почали практикувати піші прогулянки, спостерігайте як підошва торкається гравію або асфальту, як вітер торкається до обличчя, які рухи ви робите при ходінні руками. 

Чим спорт технічно складніший, тим легше сконцентруватися на своєму тілі. Зрештою, цього вимагає сам вид спорту. Це можуть бути бойові мистецтва або скелелазіння. 

Ці види спорту часто недоступні для тих, хто проходить реабілітацію після перебування у зоні бойових дій. У таких випадках підійдуть активності, які вимагають ритмічних рухів. За свідченнями багатьох ветеранів, які боролися із ПТСР після війни, повторювані рухи ногами й руками, допомагають “перемкнути” свідомість та вчитися керувати плином негативних думок. 

Одним із найкращих варіантів є активний відпочинок на природі. Тут більше зовнішніх факторів. Ви можете відмічати взаємодію свого тіла з новими об’єктами, реагувати на контакт з травою, водою, камінням, піском. До того ж виїзд на природу, приготування та планування маршруту позитивно впливає на комунікаційні навички, допомагає налагоджувати відносини з рідними, колегами та новими знайомими. 

Як впливати на свою нервову систему

Так само як деякі речі можуть за одну мить підштовхнути вас до важких переживань, існують протилежні – які так само швидко можуть заспокоїти та повернути контроль над ситуацією. Знайдіть їх!

Вивчаючи ПТСР у військових, фахівці часто чують розповіді про те, як грюкіт дверей або дотик холодного металу будять неконтрольовані спогади. Так само часто вони стають свідками історій, коли якісь зовнішні фактори (запах шампуню, дотик тканини, музична мелодія) дає людині відчуття спокою і контролю. 

Найважче знайти ті зовнішні тригери, які підходять саме вам. Згадайте, що давало вам контроль під час перебування у зоні бойових дій. Можливо, це було прослуховування якоїсь конкретної пісні, або перегляд фотографій? Спробуйте повторити цей досвід у мирному житті. 

Як ще повертають собі контроль при ПТСР після війни

Так само як ви зосереджувалися на своїх рухах під час фізичних навантажень, зверніть увагу на дихання. Є дуже дієва практика: для того, щоб швидко опанувати себе і заспокоїтися, зробіть 60 вдихів і зосереджуйте увагу на кожному видихові. 

Наступним етапом може стати практика Усвідомленого дихання, коли увага зосереджується не тільки на видихах, але і на вдихах. 

По суті, це початки медитації. На найвищих рівнях люди, що постійно практикують медитацію, можуть відключати всі думки й переживання, окрім фізичного усвідомлення дихальних практик. Це важче ніж здається. На перших заняттях у новачків виходить ні про що не думати максимум 2-3 видихи, а потім непомітно для себе в голову лізуть різні роздуми. 

Зробіть перший вдих і відчуйте як повітря проходить через ніздрі далі по дихальним шляхам. Як воно наповнює легені. Спостерігайте як підіймається грудна клітина, як скорочуються м’язи.  

Кожного разу буде виходити краще. І разом із майстерністю буде приходити впевненість і ясність думок. 

Подбайте про себе

Посттравматичний стресовий розлад у військових завжди пов’язаний зі шкодою для здоров’я. Додаткову шкоду часто завдають собі самі пацієнти, які на фоні синдрому починають схилятися до саморуйнівних вчинків. Це може бути неконтрольований потяг до алкоголю чи наркотичних речовин, зловживання кофеїном, безсоння. А також постійний пошук адреналіну. Небезпечні види спорту, невиправданий ризик життям, екстремальне водіння автомобіля. 

Варто розуміти, що така поведінка при посттравматичному синдромі у військових є цілком нормальною. Загалом, це адекватна відповідь психіки на граничні навантаження, які було пережито під час бойових дій. 

Спробуйте все ж потурбуватися про себе, дотримуючись кількох нескладних правил:

1.  Випускайте пар безпечно

Якщо відчуваєте потребу позбутися зайвого адреналіну, це необхідно зробити. Але намагайтеся не нашкодити собі й своєму здоров’ю. 

Придбайте боксерську грушу, бийте подушку, виходьте на пробіжку. Не стримуйте себе, голосно підспівуйте улюбленій музичній групі. Або навіть спеціально виїдьте на природу, щоб прокричатися досхочу. 

2. Знаходьте час для спокою

ПТСР у військових майже завжди пов’язаний зі збудженням нервової системи, і рідко – зі спокоєм. Але час для збудження має чергуватися із часом для релаксу. Попрактикуйте дихальні вправи, запишіться на масаж, прийміть ванну. 

3. Слідкуйте за харчуванням

Додайте до свого раціону страви із риби та волоські горіхи. Почніть вживати насіння льону. Вам знадобляться будь-які продукти, які містять корисні Омега-3. Ці кислоти позитивно впливають на емоції й гарний настрій. 

За перепади настрою зі свого боку відповідальні страви, які містять цукор та смажену їжу. Намагайтеся ними не зловживати.

4. Дозвольте собі виспатися

Поставте собі мету – 7-9 годин щоночі. І намагайтеся дотримуватися нового режиму. ПТСР після війни часто пов’язаний із труднощами засинання. Влаштуйте тривале провітрювання та максимально затемніть вікна. Допомагає також введення особистого вечірнього ритуалу. Відкладіть гаджети зі світловими екранами та послухайте легку музику. Або почитайте щось розважальне. Гарячий душ перед сном теж може стати хорошою ідеєю. 

5. Уникайте речовин, які погіршують симптоми ПТСР

Мова йде про алкоголь, наркотики та нікотин. Практика вивчення симптомів ПТСР у військовослужбовців вказує на те, що їх вживання не приносить полегшення. Навпаки симптоми загострюються, а відновлювальний прогрес може бути втрачено. 

Люди, які зазнали тяжких психологічних травм, часто розповідають, що алкоголь або наркотичні речовини для них – це єдина можливість заглушити важкі спогади й заснути. Але з часом вони стикаються з тим, що їх сон погіршується, а спогади стають все більше нав’язливими.  

ПТСР у військовослужбовців і спілкування

Спілкування може бути непростою справою. Часто обговорюючи посттравматичний стресовий розлад у військових, ми згадуємо про порушення соціальних зв’язків, відстороненість від рідних і близьких, конфлікти. Разом з тим, спілкування принципово важливе, і рано чи пізно через цей етап доведеться проходити. 

Почніть з простого. Якщо немає бажання розмовляти, ділитися почуттями або обговорювати новини, знайдіть людину, з якою вам буде комфортно мовчати. Це може бути ваш партнер, член родини або просто знайомий. проводьте разом час, займайтеся спільними справами. Важливо, щоб у момент, коли вам захочеться поговорити, поряд була людина, яка вміє слухати.

Чудовим варіантом для тренування соціальних навичок може стати волонтерство. Ви матимете можливість спілкуватися з великою кількістю людей, здобудете нові навички й досвід. Обирайте цей варіант тільки як відповідь на власне бажання. У разі зацікавленості волонтерська робота може захопити вас і дати нові стимули для подолання синдрому. 

Лікування посттравматичного синдрому у військових часто передбачає створення спеціальних терапевтичних груп підтримки, де військові можуть спілкуватися і ділитися досвідом. У більшості випадків приєднання до такої групи є гарною ідеєю. Така комунікація допомагає позбавитися відчуття ізольованості, відокремленості від зовнішнього світу. Людина починає розуміти, що вона не одна і схожі виклики й переживання є й в інших ветеранів. 

Добре, якщо спілкування у групах підтримки проходить одночасно зі спілкуванням із цивільними: родичами, колегами. Нерідкими є випадки, коли військовий неохоче йде на контакт, або ж взагалі зводить свої комунікації з цивільними до мінімуму. 

Причиною тут є теж саме відчуття ізольованості, самотності. Ви переконані, що ніхто з тих, хто не був на фронті й не має вашого досвіду, не зможе вас зрозуміти. Тому й розмовляти не варто. Це правда: ніхто з цивільних не бачив те, що бачили ви, не відчував того, що відчували ви. Але тут є одне правило: людині не обов’язково пережити ваш досвід для того, щоб поспівчувати вам і вислухати. 

Запам’ятайте іще три прості правила, які допоможуть вам у спілкуванні з цивільними:

1. Як правило, вони хочуть допомогти.

Так, у них, може, не дуже виходить. Можливо, вони намагаються оперувати своїми “мирними” інструментами, підходячи до вашої ситуації. Але вони знають – ви пройшли через неймовірні випробування. Вони бояться зробити гірше і хочуть бути корисними. Ветерани не завжди на це зважають, але не лише військовим важко спілкуватися із цивільними, але і цивільним непросто з військовими. Допоможіть їм, дайте зрозуміти, що таке спілкування для вас важливе.

2. Якщо не хочете розповідати про бойовий досвід – не розповідайте.

Так, ви не зобов’язані. Згадуйте про військові дії та конкретні випадки тільки якщо відчуваєте таку потребу. ПТСР у військовослужбовців часто пов’язаний з небажанням згадувати про бойовий досвід. Ведіть розмову про те, що турбує вас прямо зараз. Можете обговорити свої почуття, не заглиблюючись у спогади.

3. Прямо скажіть, чого очікуєте

Як вже згадувалося, люди як правило хочуть допомогти. Проблема у тому, що вони не знають як. Прямо скажіть, чого хочете. Якщо поговорити про свої почуття – скажіть, що маєте таке бажання. Якщо мовчки пройтися околицею – скажіть їм про це. 

Read next

---

Гру 02, 2022

Блог

ПТСР у дітей. Як допомогти своїй дитині

Лис 08, 2022

Відео

Андрій Данилко продав автомобіль Фредді Мерк’юрі, щоби допомогти центру Superhumans

[:]

[:ua]

Ми хочемо захистити наших дітей від війни. Для батьків це найважливіше. На жаль, посттравматичний стресовий розлад у дітей може розвиватися так само як і у дорослих. І наше завдання – вчасно прийти на допомогу, зрозуміти та підтримати. Що варто знати та як правильно себе поводити – ми зібрали найкращі рекомендації.

Посттравматичний стресовий розлад у дітей. Чому це важливо

Немає жодних свідчень про те, що діти більш схильні до ПТСР, ніж дорослі. Посттравматичний стресовий розлад як реакція психіки на катастрофічну та небезпечну подію може розвинутися як у дорослого, так і в дитини. Річ у тім, що в дитини через її особливу вразливість ПТСР може розвиватися швидше. І тут важливо вчасно звернути увагу на деколи неочевидні симптоми й швидко відреагувати. 

Крім того, у дорослого більше шансів здолати психологічні проблеми самотужки або за сприяння рідних і близьких. У нього більше життєвого досвіду, більше інформації про те, “як воно має бути”, відповідно і більше можливостей повернутися до звичного життя. У дитини досвіду менше, і травматична подія може спричинити більш суттєві наслідки. 

Основні симптоми ПТСР у дітей

1. Повторне переживання травми

Нав’язливі травматичні спогади про причину травми можуть бути дуже реалістичними. Аж до фізичних відчуттів. Спогади можуть негативно впливати на сон і повертатися у нічних кошмарах.

2. Уникнення травматичних тригерів

Дитина може уникати людей, які нагадують їй про травмуючу подію. Відмовлятися відвідувати місця, де сталася подія. Або ж ігнорувати речі, пов’язані з нею. 

3. Хронічне фізіологічне гіперзбудження

Дитина може незвично себе поводити, ставати дратівливою, легко лякатися. Їй може бути важко сконцентруватися на навчанні або грі, важко спати. Часто такі діти проявляють надмірну тривожність, постійно очікують негативних подій і загроз.

Симптоми ПТСР у дітей відповідно до віку

Перелічні вище симптоми називають найчастіше, коли мова йде про ПТСР у дітей. Проте, варто пам’ятати, що кожна дитина особлива, має свої схильності й риси характеру. До того ж вік дитини має велике значення. Велика різниця, два роки вашому малюку, чи шість. Поведінка і реакція на травму може суттєво розрізнятися. Тому важливо знати, як ПТСР може проявлятися у різному дитячому віці. 

Для дітей від 0 до 2 років 

1. Втрата ваги, поганий апетит, можуть з’являтися проблеми із травленням

2. Дитина може надмірно кричати або плакати

3. У таких дітей помічають проблеми з пам’яттю

4. Погіршуються вербальні навички

Для дітей від 2 до 6 років

Такі дітки часто ще не можуть розповісти про свої почуття, пояснити дорослим, що переживають через конкретну подію або бояться її повторення. Часто вихід для своїх переживань вони знаходять у грі, відтворюючи за допомогою ляльок або інших іграшок обставини травматичної події, або “обговорюють” з іграшками обставини, які їх турбують. Крім того, відтворювати свої почуття вони можуть у малюнках, скульптурах, аплікаціях. 

Найбільш часті симптоми, такі як гіперактивність, підвищене збудження, підвищена імпульсивність та надмірне відволікання – характерні також і для Синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ). Це іноді утрудняє діагноз. Тому важливо спостерігати за змінами поведінки дитини та впевнитися, що такі особливості з’явилися на тлі травматичної події та з більшою ймовірністю є її наслідком. 

1. Підвищене збудження, гіперактивність, підвищена імпульсивність

2. Надмірні відволікання, нездатність сконцентруватися. Проблеми із навчанням у школі

3. Відтворення травми за допомогою гри чи творів мистецтва

4. Уникнення пов’язаних із травмою людей, місць та речей, а також страх перед незнайомцями або окремими ситуаціями

5. Тривожність і очікування нещастя

6. Регрес у розвитку. Дитина може знову смоктати великий палець або мочити ліжко

7. Фізичні скарги, зокрема головні болі та болі в животі

8. Нічні кошмари

9. Порушення соціальних навичок. Нездатність довіряти іншим та заводити нових друзів. 

10. Образливість

11. Відсутність впевненості в собі

12. Почуття провини. Часто дитина звинувачує себе у тому, що травматична подія сталася

Для дітей від 6 до 12 років

1. Страх розлуки з батьками або іншими дорослими. Дитина, наприклад, може відмовлятися спати сама. 

2. Раптова негативна зміна світогляду. Дитина починає вважати навколишній світ небезпечним і ворожим. 

3. Втрата довіри до батьків та інших членів родини

4. Відтворення травми, можливо, в художньому творі чи рольовій грі

5. Втрата апетиту

6. Підвищена агресивність і імпульсивність

7. Втрата концентрації

8. Незвичайні зміни настрою. У дитини може спостерігатися депресивний або стресовий стан

9. Втрата інтересу до занять, які раніше приносили задоволення

10. Фізичні скарги, зокрема головні болі та болі в животі

ПТСР у підлітків і молодих людей

Загалом, симптоми у підлітків можуть бути схожими на симптоми у дітей 6-12 років. Але через вікові особливості можуть спостерігатися і більш тривожні ознаки. Підлітки та молоді люди відразу після підліткового віку можуть наражати себе на небезпеку та шкодити власному організмові. Це може бути:

1. Імпульсивна поведінка, яка проявляється через самоушкодження або зловживання психоактивними речовинами.

2. Суїцидальні думки. ПТСР у підлітків може стати причиною роздумів про смерть або самогубство. Часто вони висловлюються на ці теми, або згадують про них під час розмови. 

3. Ризикована поведінка. Незахищений секс, вчинки із ризиком для життя, зловживання алкоголем та наркотиками.

Корекція ПТСР у дітей

Звертатися за професійною допомогою через посттравматичний стресовий розлад у дітей варто, у разі появи серйозних симптомів, погіршення ситуації, або якщо протягом 4 тижнів з моменту травматичної події ситуація не покращилася. 

Ви можете звернутися до вашого сімейного лікаря, який допоможе із вибором спеціаліста або ж до спеціалізованого центру, такого як Superhumans. Фахівці таких установ займаються корекцією ПТСР у підлітків та дітей на постійній основі. 

У сьогоднішніх непростих умовах звернення за професійною корекцією ПТСР у дітей не завжди можливе. Що робити батькам, як підтримати свою дитину?

1. Розмовляйте

Дитина навряд чи почне таку розмову першою. Не тисніть. Поясніть, що вона не зобов’язана говорити, але ви будете поряд і обов’язково вислухаєте, як тільки вона буде готова. 

Проявіть співчуття, дайте зрозуміти дитині, що ви на її боці й завжди підтримаєте. 

Чим допоможуть такі розмови:

• Боротьба з “помилковими спогадами”

Ви допоможете своїй дитині правильно обробляти пережитий досвід і перешкодите формуванню неправильних спогадів або забуттю. 

• Правильна оцінка та інтерпретація травматичного досвіду

• Виправлення помилкових уявлень та висновків

• Керування емоціями

Разом ви навчитеся приймати та регулювати нові емоції. Не лишайте дитину сам на сам з новим емоційним навантаженням.

2. Допоможіть зрозуміти

Ніхто краще за вас не знає вашої дитини. Тому саме ви зможете їй пояснити, що відбувається. 

Поговоріть про події навколо. Зважаючи на готовність дитини, обговоріть війну, трагічні події, які вона спричинила, травматичну подію в житті дитини.

Обговоріть реакцію вашої дитини на травму. Поясніть, чому вона почуває саме те, що почуває. Розкажіть, чому її реакція нормальна.

Варто зважати, що посттравматичний стресовий розлад у дітей часто супроводжується почуттям провини. Дитина часто ще не готова приймати світ, де вона не є причиною всього, що відбувається. Як наслідок, такі діти звинувачують себе у травматичній події, переживають, що зробили щось не так. 

Чітко поясніть, що у травматичних подіях немає її провини. 

Поясніть, що відчувати провину після такої події нормально. Так само як переживати будь-які інші емоції. 

Обговоріть якомога більше емоцій, які відчуває дитина. Обов’язково поспівчуваєте, скажіть, що розумієте, наскільки важко переживати такі емоції.

Окремо визнайте, що травма, яку пережила ваша дитина була справді важкою. Ніколи не обезцінюйне, не принижуйте важкість травми або емоцій. Дайте зрозуміти дитині, що любите її, незалежно від того, що з нею сталося. Та окремо наголосіть, що вважаєте її дуже сміливою та відважною.

3. Потурбуйтеся про себе

Не забувайте, що ваша дитина продовжує сприймати навколишній світ у великій мірі через ваше сприйняття. Це ж відноситься і до сприйняття травми, і до формування реакції на неї. 

Багато дітей можуть припинити обговорення з батьками травматичних подій або своїх емоцій, якщо помітять, що такі обговорення засмучують дорослих, викликають у них негативну реакцію. Така замкненість дитини і її небажання розмовляти на тему травми призводить до того, що батьки можуть недооцінювати ступінь стресових реакцій у дітей. 

Якщо ви засмучуєтесь під час розмови, не можете стримати сліз – обов’язково обговоріть це з дитиною. Поясніть, що говорити про травму все ще нормально, але так само нормально плакати чи сумувати. Все це природні реакції, і їх прояв не означає, що обговорення потрібно припинити.

4. Запропонуйте варіанти

Повернення до звичних занять, які можуть включати творчість, соціалізацію, спорт під час корекції ПТСР у дітей вкрай бажані. Навіть якщо дитина втратила цікавість і не реагує на улюблені раніше заняття належним чином – продовжуйте пропонувати. 

Крім того, наявність вибору сприятиме поверненню дитині відчуття контролю.

Ви можете запропонувати:

• Пограти в ігри
• Поспівати пісні або послухати музику
• Приготувати улюблену страву, зайнятися кулінарією
• Помалювати, зробити аплікацію або скульптуру 
• Пограти з друзями
• Поплавати, пограти з м’ячем або зайнятися іншим видом спорту

5. Поважайте потребу знову пережити травму

Одна із батьківських стратегій полягає в тому, щоб не дати дитині “зациклюватися на минулому”. Такий підхід вартий уваги, але ще більш важливо зрозуміти, чому ваша дитина весь час повертається до розмов про травму та катастрофічних подій, відтворює їх у малюнках або письмових творах. 

Посттравматичний стресовий розлад у дітей як правило викликає нав’язливі спогади, думки чи образи, які їм важко «вимкнути». Крім того, більшість дітей від природи є товариськими та відчайдушно хочуть ділитися. 

Тому об’єктивно оцінюйте ситуацію. Якщо малюнки, листи та розмови про пережиту травму не засмучують малюка ще більше, не погіршують його стан, а навпаки стають необхідною у такому випадку “віддушиною”, то перешкоджати такому проживанню травми навряд чи варто. 

6. Підготуйте безпечне місце

Посттравматичний стресовий розлад у дітей вимагає вироблення стратегій подолання та заспокоєння. Поділіться з дитиною своєю улюбленою антистресовою іграшкою (наприклад, м’ячиком для стискання). Влаштуйте у кутку теплий затишний “барліг” з подушками й ковдрами. Нехай це буде її безпечне місце, куди завжди можна піти. Разом пошукайте в інтернеті відео із заспокійливими дихальними вправами та вивчіть їх. Займайтеся дихальними практиками час від часу. Це допоможе зняти нервове напруження, додасть відчуття безпеки та можливостей рухатися вперед. 

7. Проведіть межу між небезпечним минулим і сьогодні

Швидко реагуйте на зовнішні тригери. Поясніть, що гучний звук – це грюкіт зачинених дверей або це від книги, яка впала з полиці. Так само пояснюйте, що дитина, яку ви зустріли на прогулянці просто плаче, вона засмучена, але їй нічого не загрожує. 

Ця метода буде тим ефективнішою, чим краще ви будете знатися на травматичних тригерах дитини. В результаті ви позбавите її відчуття атаки та проведете чітку межу між небезпечним минулим, у якому відбулася травма, та безпечним сьогоднішнім днем.

Read next

---

Сер 02, 2022

Відео

Серпень, Україна, презентація Superhumans

Сер 10, 2023

Новини

В Superhumans Center провели екскурсію на кріслах колісних для власників великого бізнесу

[:]