ПТСР у дітей. Як допомогти своїй дитині

Ми хочемо захистити наших дітей від війни. Для батьків це найважливіше. На жаль, посттравматичний стресовий розлад у дітей може розвиватися так само як і у дорослих. І наше завдання – вчасно прийти на допомогу, зрозуміти та підтримати. Що варто знати та як правильно себе поводити – ми зібрали найкращі рекомендації.

Посттравматичний стресовий розлад у дітей. Чому це важливо

Немає жодних свідчень про те, що діти більш схильні до ПТСР, ніж дорослі. Посттравматичний стресовий розлад як реакція психіки на катастрофічну та небезпечну подію може розвинутися як у дорослого, так і в дитини. Річ у тім, що в дитини через її особливу вразливість ПТСР може розвиватися швидше. І тут важливо вчасно звернути увагу на деколи неочевидні симптоми й швидко відреагувати. 

Крім того, у дорослого більше шансів здолати психологічні проблеми самотужки або за сприяння рідних і близьких. У нього більше життєвого досвіду, більше інформації про те, “як воно має бути”, відповідно і більше можливостей повернутися до звичного життя. У дитини досвіду менше, і травматична подія може спричинити більш суттєві наслідки. 

Основні симптоми ПТСР у дітей

1. Повторне переживання травми

Нав’язливі травматичні спогади про причину травми можуть бути дуже реалістичними. Аж до фізичних відчуттів. Спогади можуть негативно впливати на сон і повертатися у нічних кошмарах.

2. Уникнення травматичних тригерів

Дитина може уникати людей, які нагадують їй про травмуючу подію. Відмовлятися відвідувати місця, де сталася подія. Або ж ігнорувати речі, пов’язані з нею. 

3. Хронічне фізіологічне гіперзбудження

Дитина може незвично себе поводити, ставати дратівливою, легко лякатися. Їй може бути важко сконцентруватися на навчанні або грі, важко спати. Часто такі діти проявляють надмірну тривожність, постійно очікують негативних подій і загроз.

Симптоми ПТСР у дітей відповідно до віку

Перелічні вище симптоми називають найчастіше, коли мова йде про ПТСР у дітей. Проте, варто пам’ятати, що кожна дитина особлива, має свої схильності й риси характеру. До того ж вік дитини має велике значення. Велика різниця, два роки вашому малюку, чи шість. Поведінка і реакція на травму може суттєво розрізнятися. Тому важливо знати, як ПТСР може проявлятися у різному дитячому віці. 

Для дітей від 0 до 2 років 

1. Втрата ваги, поганий апетит, можуть з’являтися проблеми із травленням

2. Дитина може надмірно кричати або плакати

3. У таких дітей помічають проблеми з пам’яттю

4. Погіршуються вербальні навички

Для дітей від 2 до 6 років

Такі дітки часто ще не можуть розповісти про свої почуття, пояснити дорослим, що переживають через конкретну подію або бояться її повторення. Часто вихід для своїх переживань вони знаходять у грі, відтворюючи за допомогою ляльок або інших іграшок обставини травматичної події, або “обговорюють” з іграшками обставини, які їх турбують. Крім того, відтворювати свої почуття вони можуть у малюнках, скульптурах, аплікаціях. 

Найбільш часті симптоми, такі як гіперактивність, підвищене збудження, підвищена імпульсивність та надмірне відволікання – характерні також і для Синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ). Це іноді утрудняє діагноз. Тому важливо спостерігати за змінами поведінки дитини та впевнитися, що такі особливості з’явилися на тлі травматичної події та з більшою ймовірністю є її наслідком. 

1. Підвищене збудження, гіперактивність, підвищена імпульсивність

2. Надмірні відволікання, нездатність сконцентруватися. Проблеми із навчанням у школі

3. Відтворення травми за допомогою гри чи творів мистецтва

4. Уникнення пов’язаних із травмою людей, місць та речей, а також страх перед незнайомцями або окремими ситуаціями

5. Тривожність і очікування нещастя

6. Регрес у розвитку. Дитина може знову смоктати великий палець або мочити ліжко

7. Фізичні скарги, зокрема головні болі та болі в животі

8. Нічні кошмари

9. Порушення соціальних навичок. Нездатність довіряти іншим та заводити нових друзів. 

10. Образливість

11. Відсутність впевненості в собі

12. Почуття провини. Часто дитина звинувачує себе у тому, що травматична подія сталася

Для дітей від 6 до 12 років

1. Страх розлуки з батьками або іншими дорослими. Дитина, наприклад, може відмовлятися спати сама. 

2. Раптова негативна зміна світогляду. Дитина починає вважати навколишній світ небезпечним і ворожим. 

3. Втрата довіри до батьків та інших членів родини

4. Відтворення травми, можливо, в художньому творі чи рольовій грі

5. Втрата апетиту

6. Підвищена агресивність і імпульсивність

7. Втрата концентрації

8. Незвичайні зміни настрою. У дитини може спостерігатися депресивний або стресовий стан

9. Втрата інтересу до занять, які раніше приносили задоволення

10. Фізичні скарги, зокрема головні болі та болі в животі

ПТСР у підлітків і молодих людей

Загалом, симптоми у підлітків можуть бути схожими на симптоми у дітей 6-12 років. Але через вікові особливості можуть спостерігатися і більш тривожні ознаки. Підлітки та молоді люди відразу після підліткового віку можуть наражати себе на небезпеку та шкодити власному організмові. Це може бути:

1. Імпульсивна поведінка, яка проявляється через самоушкодження або зловживання психоактивними речовинами.

2. Суїцидальні думки. ПТСР у підлітків може стати причиною роздумів про смерть або самогубство. Часто вони висловлюються на ці теми, або згадують про них під час розмови. 

3. Ризикована поведінка. Незахищений секс, вчинки із ризиком для життя, зловживання алкоголем та наркотиками.

Корекція ПТСР у дітей

Звертатися за професійною допомогою через посттравматичний стресовий розлад у дітей варто, у разі появи серйозних симптомів, погіршення ситуації, або якщо протягом 4 тижнів з моменту травматичної події ситуація не покращилася. 

Ви можете звернутися до вашого сімейного лікаря, який допоможе із вибором спеціаліста або ж до спеціалізованого центру, такого як Superhumans. Фахівці таких установ займаються корекцією ПТСР у підлітків та дітей на постійній основі. 

У сьогоднішніх непростих умовах звернення за професійною корекцією ПТСР у дітей не завжди можливе. Що робити батькам, як підтримати свою дитину?

1. Розмовляйте

Дитина навряд чи почне таку розмову першою. Не тисніть. Поясніть, що вона не зобов’язана говорити, але ви будете поряд і обов’язково вислухаєте, як тільки вона буде готова. 

Проявіть співчуття, дайте зрозуміти дитині, що ви на її боці й завжди підтримаєте. 

Чим допоможуть такі розмови:

• Боротьба з “помилковими спогадами”

Ви допоможете своїй дитині правильно обробляти пережитий досвід і перешкодите формуванню неправильних спогадів або забуттю. 

• Правильна оцінка та інтерпретація травматичного досвіду

• Виправлення помилкових уявлень та висновків

• Керування емоціями

Разом ви навчитеся приймати та регулювати нові емоції. Не лишайте дитину сам на сам з новим емоційним навантаженням.

2. Допоможіть зрозуміти

Ніхто краще за вас не знає вашої дитини. Тому саме ви зможете їй пояснити, що відбувається. 

Поговоріть про події навколо. Зважаючи на готовність дитини, обговоріть війну, трагічні події, які вона спричинила, травматичну подію в житті дитини.

Обговоріть реакцію вашої дитини на травму. Поясніть, чому вона почуває саме те, що почуває. Розкажіть, чому її реакція нормальна.

Варто зважати, що посттравматичний стресовий розлад у дітей часто супроводжується почуттям провини. Дитина часто ще не готова приймати світ, де вона не є причиною всього, що відбувається. Як наслідок, такі діти звинувачують себе у травматичній події, переживають, що зробили щось не так. 

Чітко поясніть, що у травматичних подіях немає її провини. 

Поясніть, що відчувати провину після такої події нормально. Так само як переживати будь-які інші емоції. 

Обговоріть якомога більше емоцій, які відчуває дитина. Обов’язково поспівчуваєте, скажіть, що розумієте, наскільки важко переживати такі емоції.

Окремо визнайте, що травма, яку пережила ваша дитина була справді важкою. Ніколи не обезцінюйне, не принижуйте важкість травми або емоцій. Дайте зрозуміти дитині, що любите її, незалежно від того, що з нею сталося. Та окремо наголосіть, що вважаєте її дуже сміливою та відважною.

3. Потурбуйтеся про себе

Не забувайте, що ваша дитина продовжує сприймати навколишній світ у великій мірі через ваше сприйняття. Це ж відноситься і до сприйняття травми, і до формування реакції на неї. 

Багато дітей можуть припинити обговорення з батьками травматичних подій або своїх емоцій, якщо помітять, що такі обговорення засмучують дорослих, викликають у них негативну реакцію. Така замкненість дитини і її небажання розмовляти на тему травми призводить до того, що батьки можуть недооцінювати ступінь стресових реакцій у дітей. 

Якщо ви засмучуєтесь під час розмови, не можете стримати сліз – обов’язково обговоріть це з дитиною. Поясніть, що говорити про травму все ще нормально, але так само нормально плакати чи сумувати. Все це природні реакції, і їх прояв не означає, що обговорення потрібно припинити.

4. Запропонуйте варіанти

Повернення до звичних занять, які можуть включати творчість, соціалізацію, спорт під час корекції ПТСР у дітей вкрай бажані. Навіть якщо дитина втратила цікавість і не реагує на улюблені раніше заняття належним чином – продовжуйте пропонувати. 

Крім того, наявність вибору сприятиме поверненню дитині відчуття контролю.

Ви можете запропонувати:

• Пограти в ігри
• Поспівати пісні або послухати музику
• Приготувати улюблену страву, зайнятися кулінарією
• Помалювати, зробити аплікацію або скульптуру 
• Пограти з друзями
• Поплавати, пограти з м’ячем або зайнятися іншим видом спорту

5. Поважайте потребу знову пережити травму

Одна із батьківських стратегій полягає в тому, щоб не дати дитині “зациклюватися на минулому”. Такий підхід вартий уваги, але ще більш важливо зрозуміти, чому ваша дитина весь час повертається до розмов про травму та катастрофічних подій, відтворює їх у малюнках або письмових творах. 

Посттравматичний стресовий розлад у дітей як правило викликає нав’язливі спогади, думки чи образи, які їм важко «вимкнути». Крім того, більшість дітей від природи є товариськими та відчайдушно хочуть ділитися. 

Тому об’єктивно оцінюйте ситуацію. Якщо малюнки, листи та розмови про пережиту травму не засмучують малюка ще більше, не погіршують його стан, а навпаки стають необхідною у такому випадку “віддушиною”, то перешкоджати такому проживанню травми навряд чи варто. 

6. Підготуйте безпечне місце

Посттравматичний стресовий розлад у дітей вимагає вироблення стратегій подолання та заспокоєння. Поділіться з дитиною своєю улюбленою антистресовою іграшкою (наприклад, м’ячиком для стискання). Влаштуйте у кутку теплий затишний “барліг” з подушками й ковдрами. Нехай це буде її безпечне місце, куди завжди можна піти. Разом пошукайте в інтернеті відео із заспокійливими дихальними вправами та вивчіть їх. Займайтеся дихальними практиками час від часу. Це допоможе зняти нервове напруження, додасть відчуття безпеки та можливостей рухатися вперед. 

7. Проведіть межу між небезпечним минулим і сьогодні

Швидко реагуйте на зовнішні тригери. Поясніть, що гучний звук – це грюкіт зачинених дверей або це від книги, яка впала з полиці. Так само пояснюйте, що дитина, яку ви зустріли на прогулянці просто плаче, вона засмучена, але їй нічого не загрожує. 

Ця метода буде тим ефективнішою, чим краще ви будете знатися на травматичних тригерах дитини. В результаті ви позбавите її відчуття атаки та проведете чітку межу між небезпечним минулим, у якому відбулася травма, та безпечним сьогоднішнім днем.